Електрошлакова зварка. Плазмова зварка

Електрошлакова зварка. Процес зварки є бездуговим. На відміну від дугової зварки для розплавлення основного і присадного металів використовують теплоту, що виділяється при проходженні зварювального струму через розплавлений електропровідний шлак (флюс). На початку процесу дугою розплавляють невелику кількість флюсу. Потім електрод занурюють в шлакову ванну, горіння дуги припиняється і струм починає проходити через розплавлений шлак. Зварку виконують від низу до верху найчастіше при вертикальному положенні зварюваних деталей із зазором між ними. Для формування шва по обидві сторони зазору встановлюють мідні повзуни-кристалізатори, що охолоджуються водою. У міру формування шва повзуни переміщаються у напрямі зварки. По вигляду електроду розрізняють електрошлакову зварку прово-лочним, пластинчастим електродом і плавким мундштуком; по наявності коливань електроду — без коливань і з коливаннями електроду; по числу електродів — одно-, двух- і багатоелектродну. Зазвичай електрошлакову зварку застосовують для з'єднання деталей товщиною від 50 мм до декількох метрів. Електрошла¬ковий процес використовують також для переплавки стали з відходів і отримання відливань. Плазмова зварка. Процес заснований на пропусканні під тиском потоку газів через електричний розряд великої щільності. В результаті отримують високотемпературний іонізований газ, званий плазмою. Температура плазмового струменя досягає 30 ТОВ °С. Плазмову зварку можна виконувати при виготовленні як тонкостінних виробів, так і деталей великої товщини з різних матеріалів. Як плазмообразующего газ найчастіше використовують аргон, гелій або азот. Склад і витрата плазмообразующего газу залежать від виду електроду і зварюваного матеріалу.

Імпортне зварювальне устаткування