Визначення зварки

Конструкції складної форми, як правило, отримують в результаті об'єднання окремих елементів (деталей, складальних вузлів) за допомогою роз'ємних або нероз'ємних з'єднань.

Відповідно до ГОСТ 2601 — 74 зварка — процес отримання нероз'ємних з'єднань за допомогою встановлення міжатомних зв'язків між зварюваними частинами при їх місцевому або загальному нагріві, або пластичній деформації, або сумісній дії того і іншого. Нероз'ємні з'єднання, виконані за допомогою зварки, називають зварними з'єднаннями. За допомогою зварки сполучають переважно деталі з металів. Проте зварні з'єднання застосовують і для деталей з неметалів — пластмаси і кераміки або їх поєднань.

Для отримання зварних з'єднань не потрібні які-небудь спеціальні сполучні елементи (заклепки, накладки і т. п.). З'єднання відбувається за рахунок утворення зв'язків між атомами деталей, що сполучаються. Для зварних з'єднань металів характерне виникнення металевого зв'язку, обумовленого взаємодією обобществленних електронів і іонів грат. При зварці керамік з металами або між собою зростає частка ковалентною або іонною складових зв'язку.

Професійні зварювальні інвертори